maryna_mulyar: (Default)
[personal profile] maryna_mulyar

— Сало, у тебе в носі бджола здохла!

— Нє, ще жива.

З українського дубляжу мультика «Роги й копита»


А тепер вони скоротять «Літературну редакцію» на Першому Національному радіоканалі. Як казав наш колишній завред: «Ходять шлюхи». Ходять, чобітьми тупають. Хто метеоризмом простраждав? Невістка. Хто Перший національний, такий цікавезний, такий інтелектуальний, такий незламно патріотичний весь час перед слухачами ганьбив? «Літературка». А і начхати, що спершу на пенсію пішли Тетяну Іванівну Теодорович, яка робила програму «Слово» з усією фаховістю спадкового філолога та інтелігента. Потім злили, не спитавши, Літературну з удвічі більшою Дитячою редакцією, віддали під керівництво людей, що з літературною аналітикою і сучасним літ процесом стикалися приблизно як сантехнік з президентом. Нє, є така ймовірність, теоретично. Але… Потім нове керівництво почало наполегливо радити Василеві Герасим’юку, Шевченківському лауреату, радійнику з більш як двадцятирічним стажем, яких письменників презентувати і як саме коментувати. Потім Герасим’юк пішов, бо мав куди і мав обмежений запас терпіння. Потім були суворі будні. Не хочу повторюватися, бо писала про поточний стан речей у замітці про дитячі страхи Українського радіо. Потім я, будучи альтруїсткою, скоротила свої коментарі до кількох речень, аби полегшити керівництву коректуру. Потім голова каналу на літучці зронив слушну заувагу: а чого ці люди оголошують себе ведучими програм? Вони ж не ведуть. Вони, власне тільки оголошують. І я перестала називати себе в програмах. Справді. Яка різниця хто каже ті три речення. Потім люди в радійних коридорах почали кидати мені в спину: «Раніше ми слухали ваші коментарі з цікавістю. А тепер ви – що, лівою задньою ногою»… А я – шо. Мене нема. Моїх уже по пальцях однієї руки рахованих колег теж нема. То ж давайте нарешті розформуємо чи скоротимо. Одне слово – розвіємо привид Літературної редакції, аби дати більше простору для освітніх програм, що правильно сформують смаки наступних поколінь школяриків та дошкільняток, а також старших слухачів. Ніхто не помітить зникнення «Літературних читань» та «Поетичних сторінок», бо ці формати давно себе вичерпали, а решта неформат. Неформат — не вичитані начальством інтерв’ю з непередбачуваними, хуліганськими, політизованими інтелектуями, неформат — книжки, що не здобули премій конкурсу «Коронація слова», неформат — ведучі, що намагаються бути собою, а не тримати в мікрофон усмішечку на мільйон доларів.

Тексти, подібні до того, що я оце зараз пишу, моя мама називала «дєклопратівнимі». Мені соромно за свою щиру, наївну образу. Мала б цинічно шкіритися й підшукувати нову роботу. Та я ж, власне, й шкірюся, хіба що біла піна з іклів не тече. Хто б там не очолив нашу структуру – хай вже скоротить Літературку на Першому національному, щоб не мучилися. Бо не хочиться мучитися. Хочеться жити. Або вже сконати остаточно.


From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

maryna_mulyar: (Default)
Марина Муляр

September 2017

S M T W T F S
     12
345 6789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 04:28 pm
Powered by Dreamwidth Studios