Nov. 30th, 2016

maryna_mulyar: (Default)

Я лиш вода, бісер відлижної мжички,
Вогкість верби, широко врослої в берег.
Час відплива — я не міняю звички:
Замість хрестів — крапля в кутку паперів.

Це не сльоза — блідість розмитої туші.
Руки як лід, без рукавиць, бо розтануть.
Десь на шосе дальня сирена затужить,
Десь між гілля жовті віконця зів’януть.

Вздовж смітників тіні лягли як собаки.
Злий телефон скоро позве на роботу.
Я лиш прийду із передсвітньої мряки
І розкажу, скільки хвилин до нальоту.

maryna_mulyar: (Default)

«Урвалася тота струнва»,
Бризнула кригою в усі боки.
Візьми уламки. Бачиш руни?
Не бачиш? Бо ти не одноокий.

Урвалася і нема їй краю —
Сама безодня жаского звуку.
Ніхто не знає, і я не знаю.
Урвавши струни, відсмикнеш руку.

Чиє це дихання впало снігом,
Зігріло землю, накрило мертвих?
Урвалося. Так і треба ніби
Прийдешній день вимагає жертви.

У перемоги лице хірурга:
Завжди байдуже і в масці завше.
«Урвалася тота струнва»,
Бо зупинили, бинти наклавши.

maryna_mulyar: (Default)

Темними дворами ходять білі фари,
Прокладають срібні доріжки на стелях,
Загортає вітер порожні тротуари,
Завмирає струм у безжурних оселях

Вип'ємо, не дивлячись, біле, червоне,
В темряві безгучно зіткнуться пластянки.
Часе мій розтрачений, вбитий драконе,
Між твоїми крилами чекатиму ранку.

Нам дадуть електрику як воду, як волю,
Тілки ми не візьмемо, бо мали задосить.
Часе мій розтрачений, мертвий королю,
Течія непам'яті човен твій зносить.

Темними дворами, яром-долиною,
Білими балконами, хитким верховіттям…
В темряві визбирую надії в долоні,
Бісерні кристалики впереміш зі сміттям.

maryna_mulyar: (Default)

Чуєш, війно? Я малий тиловий щур,
Дивлюсь на тебе здалеку і згори,
Бо живу на горищі, гніздо із газет мощу,
Тягаю в нього тверді, як бетон, сири,

Ловлю проміння скалками гострих віч,
Рахую кроки: знайомий не значить свій.
Чуєш, війно? Я вмію заклясти ніч,
Аби згорнулась натуго, наче змій,

Аби сховала мене до нового дня,
Аби зігріла і не дала чужим.
Вони приходять і тупають навмання,
І кидають у загуслу тишу ножі.

Я пахну димом від щедрих твоїх заграв,
Найглибша мудрість — вхід у мою нору.
Чуєш, війно? Не простягай до щура
ні рук, ні берців, ні кулеметних рур!

Profile

maryna_mulyar: (Default)
Марина Муляр

September 2017

S M T W T F S
     12
345 6789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 04:32 pm
Powered by Dreamwidth Studios