maryna_mulyar: (Default)
[personal profile] maryna_mulyar

Хотіла потримати до дня народження Толкієна, але надто довго, нехай вже зараз.

Наріен

«…А кажуть, що вже по розлученні з Феанором Нерданель народила дівчинку. А хто каже — тому великий гріх…»

Скільки мушу тобі казати —
Смерть ніколи по нас не при́йде.
Навіть їй нас не треба брати,
Навіть їй нас не треба, рідний.

Можна падати чи пірнати,
Імітуючи вільність лету,
Нас ніхто не зупинить, брате,
Нас ніхто не почує. Де ти?

Чорна квітка в очах розквітла,
Завжди прірвами квітнуть гори.
Ти тримаєш в долоні світло,
І рука до кісток прозора.

Забуття, наче ніжна вовна,
Огортає діла і сенси.
Як печеться! Невиліковно.
Та ж не можна відтяти серце.

Милий Майтімо, я не вірю,
Що прокляття така вже сила.
Батько хоче криваву віру.
Він отримає — кров’ю сина.

Я — дочка, я посто́ю збоку,
Контролюючи сни і жести.
Як з каміння не буде соку,
Так і з мене не буде жертви.

Profile

maryna_mulyar: (Default)
Марина Муляр

September 2017

S M T W T F S
     12
345 6789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 04:30 pm
Powered by Dreamwidth Studios